Будова фразеологізмів

Фразеологізми бувають різної синтаксичної будови: можуть мати форму незалежного речення, підрядного речення, словосполучення (предикативного, підрядного чи сурядного), а також являти собою поєднання повнозначного слова із службовим.

Фразеологізми у формі незалежного речення являють собою завершені, самодостатні комунікативні оди­ниці, проте, на відміну від звичайних речень, передають одне поняття, творять семантичну цілість: повернулося колесо істо­рії — сталися зміни; не варта шкірка вичинки — марна праця; далеко куцому до зайця — велика різниця між кимось; той у плуг, той у луг — незлагоджено; що буде, те й буде — незважа­ючи ні на що. Такі фразеологізми не здатні до словесного по­ширення, у тексті вони вживаються як окремі повідомлення, репліки і за своїм значенням межують із приказками: Ви себй рівняєте з Іосифом ? Далеко куцому до зайця! (І. Котляревсь­кий). Вони можуть входити також до складного речення як його предикативна частина: Що буде, те й буде, а я не покину своєї матері (І. Нечуй-Левицький). Нема що казати, бо в чужій хаті й тріска б'є (Л. Мартович).

До складу фразеологізмів, що мають форму підряд­ного речення, як обов'язковий компонент входять спо­лучники підрядності на зразок як, мов, наче, аж та сполучні слова що, де, куди, коли, доки тощо. Ці фразеологізми, як правило, вказують на різні обставини і за будовою можуть бути:

повним двоскладним реченням (із підметом і присудком): куди і ворон кісток не заносить — дуже далеко, куди око гляне — скрізь, звідки вітер віє — чий вплив, доки світ стоїть — завжди, як рак свисне — ніколи, як гарбуз на вербі виросте — ніколи, як мокре горить — дуже повільно, що б там не було — за будь-яких умов, аж дим іде — дуже інтенсивно, чого ліва нога забажає — досхочу;

неповним двоскладним реченням із пропущеним присуд­ком, рідше — підметом: як риба у воді — вільно, невиму­шено, як засватана дівка — сором'язливо, (далекий) як небо від землі — недосяжний, (зникнути) як сіль у воді — без­слідно, (потрібний) як п 'яте колесо до воза — зовсім не (потрібний), поки суд та діло — тим часом, мов крізь землю провалився — раптово зник; часом і з обома пропущеними головними членами речення: (знає) як свої п 'ять пальців — досконало, (побачить) як свого носа — ніколи не (побачить), (сиплеться) як з рукава — дуже багато, (загоїться) як на собаці — дуже швидко; іноді до таких фразеологізмів як головна складова частина входить дієслово: битися як риба об лід — бідувати, даватися як горобець на полову — піддаватися обману, купатися як сир у маслі — розкошу­вати, носитися як дурень зі ступою — приділяти забагато уваги;

односкладним реченням: хоч собак ганяй — дуже холодно, хоч в око стрель — дуже темно, куди не подайся — скрізь, якщо на те пішло — за такої умови, як вітром здуло — раптово зник, мов рукою зняло — раптово минуло, де козам роги правлять — дуже далеко.

Фразеологізми, що мають форму предикативного словосполучення, являють собою комунікативно неза­вершені, недостатні одиниці: вони, як правило, потребують доповнення другорядними членами. Наприклад, у реченні Батько Дніпро тече собі спокійно, і ліси на горах стоять, як на картині художника, — просто душа співає од такої краси (Ю. Яновський) фразеологізм душа співає, що має значення «радісно», доповнюється обставиною причини од краси. За бу­довою такі фразеологізми поділяють на:

двочленні — складаються лише з підмета й присудка: по­рохня сиплеться — дуже старий, завидки беруть — заздрісно, язик заплітається — важко говорить, світ не близький — дуже далеко, жила тонка — слабкий, язик як помело — дуже балакучий, горішок не по зубах — дуже складна спра­ва, одного поля ягода — однакові, два чоботи — пара — схожі між собою;

багаточленні — крім підмета й присудка, як обов'язковий компонент мають також другорядні члени: ведмідь на вухо наступив — позбавлений музикального слуху, кров холоне в жилах — страшно, язик підвішений добре — дотепно говорить, є лій у голові — розумний, душа в п 'яти вскочила — стало дуже страшно, кінці з кінцями не сходяться — важко справлятися з труднощами.

Найпоширенішими є фразеологізми, які мають форму підрядного словосполучення. Головним словом у таких стійких словосполученнях переважно виступають імен­ники та дієслова, рідше — прикметники, прислівники, числів­ники.

Фразеологізми такого тилу з іменником у ролі головного  слова можуть являти собою:

а) поєднання іменника з прикметником (або займенни­ком, числівником): білий світ, права рука, тепле місце, вчорашній день, дивна річ, крокодилячі сльози, старий лис, морський вовк, мокра курка, біла ворона, заплішеий дурень, казанська сирота, китайська грамота, авгієві стайні, адамове ребро, своя рука, кожний собака,

перша ластівка; таке поєднання може мати форму не­прямого відмінка з прийменником або без нього: з легкої,руки, на швидку руку, з дорогою душею, у свинячий голос, без зайвих слів, без задніх ніг, при битій дорозі, на свою голову, в самий раз, на сьомому небі, до перших півнів, в один голос, на одній нозі, щасливої дороги, ви­сокої думки, чистої води, власними очима, щедрою ру­кою, тихою сапою, всім серцем, своєю чергою, одної  масті;

  б) поєднання іменника з іменником у родовому відмінку: сіль землі, дух доби, пісня пісень, хвороба росту, докори сумління, мова серця, крик душі, почуття ліктя, госпо­дар становища, слово честі, макітра розуму, секрет полішинеля, яблуко розбрату; на початку такого фразеологіч­ного словосполучення як обов'язковий компонент може стояти прийменник: на злобу дня, на вагу золота, на

краю прірви, за покликом серця, для відводу очей, до гли­бини душі, у поті чола; ця конструкція може поширю­ватися залежним прикметником (або займенником, чис­лівником): птиця невисокого польоту, останній крик моди, сон рябої кобили, слуга двох панів;

в) поєднання іменника з іменником чи іменниками в ін­шому відмінку з прийменником або без нього: слово в слово, крок за кроком, без року тиждень, світ за очі, місце під сонцем, серце з воску, дірка з бублика, своя голова на плечах, колос на глиняних ногах, ані пари з вуст, буря в склянці води, кінець кінцем, кум королю.

Фразеологізми у формі підрядного словосполучення з дієсловом  у ролі  головного  слова являють собою:

а)  поєднання дієслова з іменником у знахідному (чи родовому) відмінку без прийменника: сушити голову, снува­
ти думки, ламати кригу, ловити момент, збивати пиху, набратися духу, баглаї бити, розуму не позичати, позбу­
тися голови, рішитися глузду, мало каші з 'їв;

б)  поєднання дієслова з іменником (чи займенником) в іншому відмінку з прийменником або без нього: запа­
дати в душу, відійти в історію, упійматися на гачок, виводити з рівноваги, встати з колін, стояти на своєму,
боротися з вітряками, і в головах не класти, потурати серцеві, дякувати Богові, клювати носом, вкритися іржею, іти прахом, перекидатися словом;

в)  поєднання дієслова з двома або більше іменниками в різних відмінках: давати волю серцю, покласти руку на
серце, набрати водив рот, тримати ніс за вітром, робити з мухи вола, взяти бика за роги, встромляти палиці в
колеса, носити воду решетом, решетом у воді зірки ловити, влити в бочку меду ложку дьогтю, валити з хворої
голови на здорову, не лазити за словом у кишеню, вилами по воді писано;

г)  поєднання дієслова з прислівником: іти навпомацки, піти вгору, високо нестися, звести нанівець, датися
втямки, стати цапки, іти навпомацки, бачити далеко, дивитися звисока, поглядати скоса, лігма лежати, легко
сказати, заходити здалека, тримати вухо гостро.

Фразеологізми у формі підрядного словосполучення з при­кметником (чи дієприкметником) у ролі го­ловного слова трапляються рідше: легкий на руку, важ­кий на підйом, тугий на вухо, гострий на язик, скупий на слова, гарячий серцем, вітром підбитий, без вини винний, не вартий дірки з бублика.

Так само рідкісні фразеологізми з прислівником у ролі головного слова: подалі від лиха, нізащо в світі, тяжко на душі, гірко на серці, несповна розуму, догори дном, і сліпому видно, не видно і сліду, світу божого не видно, ніде прав­ди діти, ніколи і вгору глянути. Проте є чимало (близько сотні) фразеологізмів із предикативним словом нема в ролі головно­го слова: гадки нема, ціни нема, мови нема, нема кінця-краю, нема кебети, нема спасу, терпцю нема, просвітку нема, тільки пташиного молока нема, і вгору глянути нема коли, нема куди обернутися, нема того щоб.

Не так багато і фразеологізмів із числівником у ролі головного слова: тридцять срібняків, за тридев 'ять земель, у три погибелі, у три шиї, три кити, в чотири ока, за два кроки, на своїх двох, сім п ятниць на тиждень, сім чудес світу, одним один, один в один, п 'яте через десяте, три чисниці до смерті.

Частина фразеологізмів має форму сурядних сло­восполучень. Як правило, вони складаються з двох частин (компонентів), з'єднаних одиничним або повторюваним . сполучником сурядності: вірою і правдою, віднині й довіку, плоть і кров, голод і холод, босий і голий, без ладу і складу, не раз і не двічі, раз і назавжди, вздовж і впоперек, за і проти, святий та божий, і сміх і гріх, і нашим і вашим, і вовк ситий і коза ціла, ні грач ні помагач, ні слуху ні духу, ні світ ні зоря, ні вдень ні вночі, ні думано ні гадано, ні кує ні меле, ні з сього ні з того, ні за що ні про що, ані верша ані ворітниця, не за страх, а за совість, або пан або пропав, рано чи пізно, так чи інакше, то скоком, то боком, як день, так ніч. Іноді такі два сурядні компоненти бувають підпорядковані підрядним зв'язком спільному головному слову: метати громи і блискавки, лицар без страху і догани, ходити кругом та навколо.

Рідко фразеологізми у формі сурядного словосполучен­ня складаються з трьох частин: прийшов, побачив, переміг; пройти Крим і Рим і мідні труби; пройти крізь вогонь, воду і труби; і швець, і жнець, і на дуду грець; ні бе, ні ме, ні куку­ріку.

Особливий різновид фразеологізмів становлять стійкі по­єднання повнозначного слова із службовим — прийменником, сполучником або часткою, що мають цілісне значення. Це, власне, застиглі синтаксичні словоформи. За розрядом службового слова їх можна поділити на три групи:

-разеологізми, повнозначні слова яких поєднані з при­йменниками: з розумом, з вогником, з перцем, з голочки, з руки, з пелюшок, зі скрипом, до лиця, до решти, до цурки, на славу, на совість, на руку, на око, на кшталт, на гамуз, на шапкобрання, на батьківських, в гуморі, в ажурі, в унісон, в лоб, у літах, у соку, в усю, без пам 'яті, без тями, без пуття, без кінця-краю, без ліку, від душі, від лукавого, під руками, під носом, під силу, по дорозі, по змозі, про себе, про око, з-під поли, з-під палиці, при розумі, крізь зуби, над силу, для годиться;

 - фразеологізми, повнозначні слова яких поєднані зі сполуч­никами: і край, та й по всьому, та й годі, хоч плач, хоч лусни, хоч викинь, хоч викрути, хоч куди, як палець, як лід, як крига, як вкопаний, як ужалений, як на голках, як на долоні, як по нотах;

- фразеологізми, повнозначні слова яких поєднані з частка­ми: ні душі, ні крихти, ні ногою, ні з місця, ані тіні, не біда, не рівня, не промах, не до ладу, не до душі, не до добра, не до снаги, не до шмиги, не на жарт, не по собі, не по зубах, не під силу, не про нас, не за горами, не з руки, не з медом, не з тих, тільки й горя, тільки й бачили, тільки й того, аж нікуди.

Крім того, трапляються поодинокі фразеологізми, які за своєю будовою не вкладаються в наведені вище моделі: далі нікуди, куди там, хто куди, де там, де тобі, того й дивись, як ніде й нічого, і горя мало.

Відповідно до кількості складових частин (враховуючи не тільки повнозначні, а й службові слова) розрізняють фразео­логізми: двокомпонентні {тертий калач, співати дифірамби, без ліку, на славу), трикомпонентні {сім чудес світу, ніде голці впасти, сам собі пан, світ за очі, не про нас, як без рук), чотирикомпонентні {чужими руками жар загрібати, п 'яте колесо до воза, буря в склянці води, ні сном ні духом, хоч трава не рости), п'ятикомпонентні (наговорити сім мішків гречаної вовни, переливати з пустого в порожнє, не бачити як своїх вух) тощо.

Фразеологізми звичайно мають незмінний, застиглий набір компонентів.

Проте деякі фразеологізми можуть вживатися в усіченому, скороченому вигляді: ні в зуб ногою — ні в зуб (3 людиною буває часто так, що, добре знаючи минулого події, вона сучасності ні в зуб не розуміє. — М. Рильський); думка майнула в голові — думка майнула (Майнула думка повернути просто степом до Карасу. — 1. Ле); як той реп 'ях до штанів (до кожуха) — як реп 'ях (Знаєш, Альберте, не липни до мене, як реп'ях. — П. Автомонов); загнати в тісний кут — загнати в кут', заспі­вати іншої пісні — заспівати іншої; дерти носа вгору — дерти носа; покласти на обидві лопатки — покласти на лопатки; на­мазати п 'яти салом — намазати п 'яти; танути як віск на сон­ці — танути як віск; різати правду в очі — різати правду.

Іноді можлива синонімічна взаємозаміна компонентів у тому самому фразеологізмі: викинути (витрусити) з голови (з нам 'яті, з думки), губитися (плутатися, метатися) в догадках (в здогадках, в здогадах, в гадках), наговорити (набалакати, намолоти, наплести) сім мішків (сім кіп, три мішки) гречаної вовни, дати імпульс (поштовх), твердий (міцний) горішок, зігну­ти (скрутити) в баранячий ріг, серце (душа) не на місці, на один кшталт (лад, манір, копил, аршин), мамин (матусин) синок (ма­зунчик), поставити питання руба (ребром).

В усному мовленні стилістично нейтральні компоненти фразеологізмів можуть замінюватися експресивно-емоційни­ми: витріщити (вивалити, вирячити, вилупити) очі (баньки, бульки), розкрити (роззявити) рота (пащу, пащеку, пельку, вер­шу, хавку), голова (казанок, баняк, черепок) варить. При заміні, буває, використовується назва частини замість цілого (мето­німічна заміна): головою (лобом) мур пробивати, від голови до ніг (до п 'ят), у поті лиця (чола), аж хата дрижить (стіни дри­жать). Одне замість одного можуть підставлятися слова, шо позначають суміжні предмети чи явища або належать до того самого семантичного поля: своя голова на плечах (на в'язах), відчувати плече (лікоть), аж за боки (за живіт) хапатися, по­казувати свої зуби (роги, пазурі), скинути шапку (капелюх, бриль), діставати зорі (місяць), ні Богові свічка, ні чортові кочерга (ко­цюба, рогач, шпичка, огарок).

Часом змінні компоненти фразеологізмів:

а)  мають лише різне граматичне оформлення: у глибині (у глибинах) серця, нишпорити очима (оком), тішити око
(очі), тугий на вухо (на вуха), пробувати на зуб (на зуби), не до сміху {сміхів), проковтнути язика (язик), дерти
носа (ніс), аж небу (небові) жарко буде, з перших кроків (з першого кроку), тримати в кулаку (в кулаці), в сто
разів (раз), спйсти на тілі (з тіла, в тілі);

б)  різняться між собою тільки префіксами: слати (посилати, засилати, присилати) сватів, материне молоко на
губах не обсохло (не висохло), спіймати (піймати, впіймати) облизня, нагріти (зігріти) собі місце, затаїти (при­
таїти) дух, на сміх (посміх)',

в)  різняться між собою лише суфіксами: лиха година (годинонька), сушити серце (серденько), гладити по голівці
(по голові), ковтати слину (слинку), виривати з коренем (з корінням), стати кілком (колом) у горлі;

г)  при однаковому лексичному складі мають різну синтаксичну будову: як вода змила — як водою змило, гадки не
мати — в гадці не мати, доходити розуму — доходити до розуму, забігати в думках — забігати думкою, по
свіжих слідах — свіжими слідами.

Головні компоненти іменникових, прикметникових та діє­слівних фразеологізмів, пов'язуючись з іншими словами в реченні, набувають, як правило, різних граматичних форм: Нам головне — до моря добратися. А там на корабель юнгами влаш­туємось, куди хоч попливемо, справжніми морськими вовками станемо (Ю. Збанацький). Дала мені мама доброї прочуханки й заборонила зовсім виходити з двору (І. Нечуй-Левицький). Роздратували її якось хлопці на вулиці, схопила вона одного в такі обійми, що ледве живого та теплого з рук вирвали (Гри­горій Тютюнник).

Серед різного виду фразеологізмів найбільш сталі фразео­логічні зрощення, а фразеологічні єдності та сполучення виявляють меншу стійкість. І хоча словесна оболонка деяких Фразеологізмів може змінюватися — їхнє загальне лексичне значення залишається незмінним і так само цілісним.

Схожі матеріали