Інші способи творення слів

18230 Морфологія і Правопис
До інших способів творення слів належать абревіація, кон­версія, метафоризація, зрощення, суміщення.

Абревіація полягає в складанні по-різному усічених основ. Утворені таким чином слова називаються складноскорочени-ми (абревіатурами).

Складноскорочені слова творяться:

а)  складанням частин двох або більше слів: Кабінет Міністрів — Кабмін, Донецький басейн — Донбас, завідувач господарства — завгосп, військовий комісаріат — військкомат, страйковий комітет — страшком, районний виконавчий комітет — райвиконком;

б) складанням частини й повного слова: державна адміністрація — держадміністрація, сільська рада — сільрада, педагогічний університет — педуніверситет, Державний комітет зв 'язку — Держкомзв 'язку, культурно-просвіт ній — культпросвітній, санітарно-епідеміологічний —санепідеміологічний;

в) з початкових звуків: Організація Об'єднаних Націй — ООН, Національна академія наук України — НАНУ, Українське національне інформаційне агентство «Новини» —
УНІАН, гідроелектростанція — ТЕС, електронно-обчислювальна машина — ЕОМ, відкрите акціонерне товариство — ВАТ,

г) з початкових букв: Європейський Союз — ЄС (читається: єес), Національний банк України — НБУ (читається:енбеу), Міністерство закордонних справ — МЗС, Служба безпеки України — СБУ, Національна спілка письменників України — НСПУ, Український народний рух — УНР,
мале підприємство — МП,

ґ) комбіновано: районний відділ народної освіти — райвно, Конгрес української інтелігенції — КУІн, Демократична партія України — ДемПУ, Кодекс України про адмініст­ративні правопорушення — КУпАП.

Абревіація характерна для іменників і дуже рідко використовується в прикметниках.

Конверсія — це перехід готового слова з однієї частини мови в іншу.

Найчастіше відбувається перехід прикметників в іменники: кошовий, вартовий, лісничий, братовй, хрещений, хрещена, молодий, молода, операційна, варенична, диспетчерська, набе­режна, пальне, майбутнє, лютий (назва місяця). Чимало прик­метників стали власними назвами, зокрема прізвищами: Са­гайдачний, Коцюбинський, Довгий, Гаврилишин, Ковалів', назва­ми населених пунктів: Київ, Львів, Пирятин, Рівне, Лозова, Зимне, Старе', топонімами: хребет Полонинський, гірський ма­сив Тупий, озеро Соляне, річка Кінська, острів Зміїний.

Нерідко дієприкметники втрачають свої дієслівні ознаки й переходять у прикметники: вихована (людина), озброєний (загін), битий (шлях), палена (цегла)', рідше — в іменники: на­речений, суджений, полонений, придане.

Деякі прислівники перейшли до розряду прийменників: близько (села), вздовж (дороги), довкола (будинку), попереду (колони), поруч (мене), назустріч (сонцю).

Перехід слова з однієї частини мови в іншу може бути пов­ний і неповний. Наприклад, повністю перейшли в іменники прикметники, що означають прізвища людей, назви населе­них пунктів, топоніми: Виговський, Котляревський, Лісовий, Харків, Ніжин, Рокитне, Полонне, Роздільна. А деякі слова мо­жуть виступати то як прикметники, то як іменники: Парк теж оточувала вартова сторожа (О. Стороженко). Ставай, вартовий, без вагання на чати!(Леся Українка).

Внаслідок метафоризації слово набуває нового значення і нерідко за значенням розщеплюється на омоніми: ключ (до дверей) і ключ (журавлиний), журавель (птах) і журавель (ко­лодязний), вушко (мале вухо) і вушко (голки), коник (невели­кий кінь) і коник (комаха), супутник (співтовариш у дорозі) і супутник (космічний об'єкт), хвилюватися (про море) і хвилю­ватися (про людину), мати й мачуха і мати-й-мачуха (рослина); зокрема й унаслідок переходу власних назв у загальні: меценат, робінзон, донжуан, дизель, йоркшир, сенбернар, бостон, мадера, свалява, геркулес, титан.

Багато назв абстрактних понять виникло саме завдяки метафоризації: стид споріднене із студений, мерзенний — із мерзнути, щастя від частина, гнів від гнити, обурення від буря, зважувати (міркувати) від зважувати (важити).

Зрощення синтаксичного словосполучення в одне слово відбувається внаслідок його частого повторення:

добрий день — добридень, спаси біг (бог) — спасибі, сього дня — сьогодні, без Пека — безпека, з усіх боків — зусібіч, один над десять — оди­надцять, вічно зелений — вічнозелений, гідний жалю — жалюгідний, батько й мати — батько-мати, хто знає — хтозна, бог знає — бозна, аби куди — абикуди, коли не буде — коли-небудь, неначе, б то — неначебто, як би — якби.

Суміщення — творення складних слів механічним поєднан­ням готових слів (спосіб, певною мірою близький до зрощення, але не тотожний): вчитель-фізик, інженер-економіст, гене­рал-лейтенант, бібліотека-читальня, ракета-носій, заєць-русак, меч-риба; нерідко це може бути повторення тих самих, сино­німічних або антонімічних слів: тишком-нишком, давним-дав­но, рано-вранці, видимо-невидимо, більш-менш, коли-не-коли, всього-на-всього, раз у раз, кінець кінцем, один-єдиний, вели-кий-превеликий, ходив-ходив.


Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

морфологія, Морфема, словотвір, правопис, слово

Схожі матеріали