Вживання голосних у закінченнях іменників різних груп
Різниця між групами полягає в тому, що у вимові в закінченнях іменників твердої групи безпосередньо після основи виступають звуки и (це не стосується давального й місцевого відмінків однини, де може виступати тільки звук і) та о (зими, роки, зимою, роком), а в закінченнях іменників м'якої та мішаної груп — відповідно і та є (пісні, межі, дні, кущі, піснею, межею, днем, дневі, кущем). У кличному відмінку і в закінченнях іменників твердої групи може виступати є (командире, студенте).
На письмі виникає різниця також між м'якою і мішаною групами (у вимові різниці між ними немає): у закінченнях іменників м'якої групи вживаються букви я, ю (пісня, піснями, пісню, дня, дню), а в закінченнях іменників мішаної групи — відповідно а, у (межа, межами, межу, куща, кущу).
Ці закономірності проявляються так.
1. У закінченнях орудного, давального й місцевого відмінків однини безпосередньо після основи:
а) в іменниках твердої групи виступає о: весною, думкою, батьком, муляром, ювіляром, моляром, комаром, хабаром, звіром, телятком; батькові, мулярові, ювілярові, мдлярові,
комарові, хабарові, звірові, теляткові;
б) в іменниках м'якої й мішаної груп виступає є: піснею площею, конем, плащем, лікарем, склярем, малярем, полем, прізвищем; коневі, лікареві, скляреві, маляреві; якщо
основа іменника м'якої групи закінчується на й, то пишеться буква є, яка водночас позначає і приголосний звук основи й, і голосний закінчення є: сім 'єю, надією краєм, краєві.
2. У закінченнях родового відмінка однини й називного та знахідного відмінків множини безпосередньо після основи:
а) в іменниках твердої групи виступає и: весни, думки, батьки, муляри, ювіляри; але закінчення -і в називному множини, як виняток, мають іменники твердої групи комарі, хабарі, звірі, снігурі, друзі, а також пазурі (і пазури);
б) в іменниках м'якої й мішаної груп виступає і: пісні, площі, коні, плащі, лікарі, склярі; якщо основа іменника м'якої групи закінчується на й, то пишеться буква ї, яка водночас позначає і приголосний звук основи й, і голосний закінчення і: сім надії, краї.
У закінченнях давального відмінка однини -ові, -еві та родового відмінка множини -ів завжди пишеться і: батькові, ювілярові, лікареві, скляреві; батьків, ювілярів, лікарів, склярів.
У закінченні орудного відмінка множини -ами завжди пишеться и: веснами, піснями, лікарями, площами, полями.
У родовому, знахідному, давальному відмінках однини та в більшості відмінків множини:
а) в іменниках твердої й мішаної груп пишеться а, у: весну, площу; ювіляра, комара, хабара, звіра, вікна, скляра, т ."її прізвища; муляру, хабару, звіру, вікну, скляру, прізвищу веснам, площам, мулярам, хабарам, звірам, вікнам, скля рам, прізвищам;
б) в іменниках м'якої групи пишеться я, ю: пісню, коня, лікаря, знання, збіжжя; коню, лікарю, знанню, збіжжю; пісням, коням, лікарям, знанням.
Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся
На письмі виникає різниця також між м'якою і мішаною групами (у вимові різниці між ними немає): у закінченнях іменників м'якої групи вживаються букви я, ю (пісня, піснями, пісню, дня, дню), а в закінченнях іменників мішаної групи — відповідно а, у (межа, межами, межу, куща, кущу).
Ці закономірності проявляються так.
1. У закінченнях орудного, давального й місцевого відмінків однини безпосередньо після основи:
а) в іменниках твердої групи виступає о: весною, думкою, батьком, муляром, ювіляром, моляром, комаром, хабаром, звіром, телятком; батькові, мулярові, ювілярові, мдлярові,
комарові, хабарові, звірові, теляткові;
б) в іменниках м'якої й мішаної груп виступає є: піснею площею, конем, плащем, лікарем, склярем, малярем, полем, прізвищем; коневі, лікареві, скляреві, маляреві; якщо
основа іменника м'якої групи закінчується на й, то пишеться буква є, яка водночас позначає і приголосний звук основи й, і голосний закінчення є: сім 'єю, надією краєм, краєві.
2. У закінченнях родового відмінка однини й називного та знахідного відмінків множини безпосередньо після основи:
а) в іменниках твердої групи виступає и: весни, думки, батьки, муляри, ювіляри; але закінчення -і в називному множини, як виняток, мають іменники твердої групи комарі, хабарі, звірі, снігурі, друзі, а також пазурі (і пазури);
б) в іменниках м'якої й мішаної груп виступає і: пісні, площі, коні, плащі, лікарі, склярі; якщо основа іменника м'якої групи закінчується на й, то пишеться буква ї, яка водночас позначає і приголосний звук основи й, і голосний закінчення і: сім надії, краї.
У закінченнях давального відмінка однини -ові, -еві та родового відмінка множини -ів завжди пишеться і: батькові, ювілярові, лікареві, скляреві; батьків, ювілярів, лікарів, склярів.
У закінченні орудного відмінка множини -ами завжди пишеться и: веснами, піснями, лікарями, площами, полями.
У родовому, знахідному, давальному відмінках однини та в більшості відмінків множини:
а) в іменниках твердої й мішаної груп пишеться а, у: весну, площу; ювіляра, комара, хабара, звіра, вікна, скляра, т ."її прізвища; муляру, хабару, звіру, вікну, скляру, прізвищу веснам, площам, мулярам, хабарам, звірам, вікнам, скля рам, прізвищам;
б) в іменниках м'якої групи пишеться я, ю: пісню, коня, лікаря, знання, збіжжя; коню, лікарю, знанню, збіжжю; пісням, коням, лікарям, знанням.
Схожі матеріали