Чергування голосних у дієсловах
А — О В деяких групах дієслів зберігається старе (праслов’янське) чергування голосних:
1. а (в формах наворотних) з о (в формах протяжних): ганя́ти — гони́ти, змага́ти, помага́ти, знемага́ти, вимага́ти і т. ін. — могти́, змогти́, помогти́, знемогти́ся і т. ін., кача́ти — коти́ти, лама́ти — ломи́ти, скака́ти — ско́чити, хапа́ти — схопи́ти, мача́ти— мочи́ти.
Але вимовля́ти, мовля́ти і т. ін., потопа́ти, мота́ти, догоря́ти, проща́ти, умоча́ти, вклоня́тися і виведені від них слова.
И – Е випадне 2. и з випадним е: вибира́ти, набира́ти, забира́ти і т. ін. (теп. час вибира́ю, забира́ю, набира́ю і т. ін.) — ви́брати, забра́ти, набра́ти (ви́беру, заберу́, наберу́ і т. ін.), умира́ти, обмира́ти, запира́ти, припира́ти, як і стира́ти: видира́ти, пожира́ти, вижина́ти, проклина́ти, напина́ти, вистила́ти, розтина́ти (але зніма́ти, підніма́ти, відніма́ти і т. ін., хоч замість останніх краще вживати форм: здійма́ти, підійма́ти і т. ін.).
І — Е 3. і з е: вигріба́ти (гребти́), запліта́ти (плести́), тіка́ти (текти́), заміта́ти (мести́), випіка́ти (пекти́), чіпля́ти і чіпа́ти (причепи́ти), наріка́ти (наректи́), прищіпа́ти (щепи́ти), літа́ти (леті́ти), застіба́ти (застебну́ти), викоріня́ти (ви́коренити).
З аналогії і в словах застеріга́ти (застерегти́), оберіга́ти (оберегти́), спостеріга́ти, перестеріга́ти і т. ін., а так само і в словах виволіка́ти (де і чергується з о: ви́волокти) і стріля́ти, розстрі́лювати (але стре́лити, ви́стрелити і стре́льнути поруч стріли́ти, ви́стрілити, стрільну́ти).
З наростком -ува-, коли ніголосла корені: набрі́хуватц (бреха́ти), вичі́сувати, зачі́сувати, перечі́сувати (чеса́ти), заті́сувати (теса́ти), виші́птувати (шепта́ти), очі́кувати (чека́ти), прищі́плювати, вищі́плювати (щепи́ти), перечі́плювати (перечепи́ти), підпері́зуватися (підпереза́тися), викорі́нювати (ви́коренити).
Так бамо (з аналогії) і в слові виполі́скувати (ви́полоскати), але виве́рчувати, заве́рчувати (верті́ти), виве́ршувати, заве́ршувати, переве́ршувати (верши́ти), засме́рджуватися (смерді́ти). Без наголосу: потребува́ти.
РИ ЛИ . Сполучення р та л із глухими (ú, ü) між приголосними у відкритих складах в українській мові перейшли в ри, ли, і в словах, де ці сполучення знаходяться в постійно відкритих складах, треба й писати послідовно ри, ли. Це такі слова: блища́ти (бли́скавка, блискави́ця і т. ін.), глита́ти (глита́й...), гри́мати, гримі́ти, дри́ґа́ти, стримі́ти, дрижа́ти (дрижаки́, здригну́тись...), крива́вий (закрива́витись), криши́ти (кри́хта, кри́шка), стри́жень, трива́ти, стрива́ти (але стріва́ти — зустріча́ти), триво́га (триво́житися), трима́ти, христи́тись (нехри́щений), чорнобри́вий (чорнобри́вка).
Але кров (також кро́ви...), крі́вця́, крівля́, хрест (хреста́...), брова́, хребе́т.