Розділові знаки в складнопідрядному реченні
Між простими реченнями (предикативними частинами), що входять до складнопідрядного, звичайно ставляться коми: Чо мусь саме сьогодні нараз перед ним з'явилось те питання, котрого він так ніби тікав досі, хоч і передчував, що воно колись прийде (Г. Хоткевич). Вона плакала, як мала дитина, і» зводила очей з того місця, де стояв на морі човен, доки небі одразу вияснилось, доки перестав вітер, неначе втік з мор: на степи, щоб нагулятись ще на степах досхочу на роздолл (1. Нечуй-Левицький). У першому прикладі є чотири синтаксичні центри, а отже, і чотири прості речення, і всі воні відділені одне від одного комами. У другому — сім прости; речень: частина як мала дитина — неповне речення з пропу щеним присудком плаче, приєднане сполучним словом як; не наче втік з моря на степи — теж неповне речення з пропуше ним підметом він (вітер); підрядна частина щоб нагулятись -інфінітивне речення.
Але кома не ставиться перед підрядним реченням, якіш перед ним стоять частки не, і: Мене цікавить не як це сталося а які можливі наслідки цього факту. Треба бути уважним і колі обставини цьому не сприяють.
При складених сполучниках і сполучних словах на зразок тому що, через те що, незважаючи на те що, внаслідок того що, для того щоб, замість того щоб, після того як, у той час як, з тих пір як тощо кома ставиться лише один раз: або перед усім сполучником, або тільки перед що, щоб, як; отже, можна записати і так: На морі ставало темно, таму що з берега насувала важка чорна хмара (О. Донченко), і так: На морі ставало темно тому, що з берега насувала важка чорна хмара. У другому варіанті більше уваги звертається на причину.
Не ставиться кома між двома головними або двома однорідними супідрядними реченнями, якщо вони з'єднані неповторюваним сполучником / (й), та (= і), або, чи: Коли він торкався до струн скрипки, все на світі зникало і залишалася тільки музика (В. Собко). Добре було б, коли б саме тепер хтось заглянув до нас в гості чи хоча б мама почала співати (М. Стельмах). Неприємно, коли п'явка впивається в жижку чи коли гавкають на тебе чужі пси або гуска сичить коло ніг (О. Довженко).
При збігові двох сполучників чи сполучних слів кома між ними не ставиться (і не робиться пауза), якщо в другому підрядному реченні є співвідносні слова то, так: Певно, не забула того, що якби дід Улас не приберіг, то пропала б (Панас Мирний). Домашні знали добре всі норови Кирила Івановича, і коли наставали такі часи, то всі куди можна ховалися, щоб не стрітися з ним, не підбігти під гарячу руку (Панас Мирний). Був я трохи спочив на селі літом — та як вернувся додому та вскочив відразу у всякий клопіт та працю, так здоров'я й пропало (М. Коцюбинський). Скирта вже потемніла від негоди, та коли станеш виривати солому, лаштуючи для себе затишне кубло, то вона дихне тобі в обличчя стужавілими і злежаними пахощами осені (Є. Гуцало). Але якщо, наприклад, в останньому з наведених прикладів викинути співвідносне слово то, між сполучниками та і коли треба ставити кому (і робити паузу): Скирта вже потемніла від негоди, та, коли станеш виривати солому, лаштуючи для себе затишне кубло, вона дихне тобі в обличчя стужавілими і злежаними пахощами осені.
Якщо перший сполучник протиставний (а, але, однак, проте, зате і т. д.), то кома після нього взагалі не ставиться (і не робиться пауза): Цар Микола її [волю] приспав. А щоб збудить хиренну волю, треба миром, громадою обух сталить (Т. Шевченко).
Тире між підрядним і головним реченнями ставиться тоді, якщо друга частина вимовляється з різким підсиленням тону: Щоб жить — ні в кого права не питаюсь (П. Тичина). Хто волю хоче вбити — загине (Д. Павличко).
Іноді тире ставиться між головним і підрядним, якщо головне речення неповне (на місці тире робиться довша пауза): 3 одного боку, весь час пильнуй, щоб на тебе турки й татари не наскочили, а з другого боку — щоб поляки не задушили (С. Тельнюк).
Крапка з комою ставиться між двома однорідними супідрядними реченнями, якщо вони далекі за змістом або мають свої розділові знаки: Я люблю їхати на поле тоді, як ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями; коли обважнілі колоски черкаються об голову, об вуха; коли ниви поцяцьковані синіми волошками та червоними маками (І. Нечуй-Левицький).