Відокремлення неузгоджених означень
Неузгоджені означення звичайно не відокремлюються: Настала осінь (я к а?) з вітрами холодними, з дощами дрібними (Леся Українка). В батьків та матерів є звичай чванитись свої' ми дочками та синами (1. Нечуй-Левицький).
Неузгоджені означення відокремлюють, якщо хочуть підкреслити їхню важливість у реченні, наприклад: Кремезні козаки, в одних кольорових сорочках, чистили коней (М. Коцюбинський). Маленькі вікна, завжди без шибок, були над самою землею (П. Панч). В останньому реченні словосполучення завжди без шибок завдяки наявності в ньому обставини завжди своїм значенням наближається до значення вставленого речення.
Відокремлюються неузгоджені означення, якщо вони стосуються займенника або власної назви: У сатиновій сорочці, у полотняних штанях, він прийшов сюди першим з дружиною і дітьми (А. Шиян). В січні 1654-го року боярин Бутурлін, у шубі, підбитій соболями, приїхав до українського міста Переяслава, де і відбулася українсько-московська «рада» (В. Кожелянко).
Відокремлюються неузгоджені означення й тоді, коли виступають разом із відокремленими узгодженими означеннями: У хату ввійшов старший Джеря, високий, тонкий, з сивуватими довгими вусами, з нужденним блідим лицем та смутними очима (І. Нечуй-Левицький).
Відокремлене неузгоджене означення, виражене неозначеною формою дієслова, на письмі виділяється тільки за допомогою тире: Якесь незвичне, незрозуміле почуття... пройняло Катрю і виповнило серце їй невиразним бажанням — розповісти йому, пожалітися (А. Головко).