Дієслово. Дійсний спосіб
Дійсний спосіб
Теперішній час
1. Зразки дієвідмінювання в теперішньому часі:
|
Однина | Множина |
---|---|---|
1 ос. | ід-у кол-ю чу-ю | ід-емо кол-емо чу-ємо |
2 ос. | ід-еш кол-еш чу-єш | ід-ете кол-ете чу-єте |
3 ос. | ід-е кол-е чу-є | ід-уть кол-ють чу-ють |
|
Однина | Множина |
---|---|---|
1 ос. | робл-ю бач-у го-ю | роб-имо бач-имо го-їмо |
2 ос. | роб-иш бач-иш го-їш | роб-ите бач-ите го-їте |
3 ос. | роб-ить бач-ить го-їть | робл-ять бач-ать го-ять |
За такими зразками відмінюються й дієслова доконаного виду в майбутньому часі.
Поділ дієслів за дієвідмінами
2. За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7) становлять окрему групу.
До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють).
До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).
3. При визначенні особових закінчень дієслів треба мати на увазі, що:
Друга дієвідміна
а) Дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и, -і (-ї-) або на -а (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни:
бачи-ти | бач-у | бач-ать |
вари-ти | вар-ю | вар-ять |
дої-ти | до-ю | до-ять |
леті-ти | леч-у | лет-ять |
сиді-ти | сидж-у | сид-ять |
крича-ти | крич-у | крич-ать |
До цієї дієвідміни належать усі дієслова на -отіти: булькотіти, бурмотіти, муркотіти, цокотіти, а також такі дієслова, як боя-тися, стоя-ти (з основою на -я), спа-ти (з основою на -а не після шиплячого), біг-ти (з основою на приголосний).
Перша дієвідміна
б) Усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:
1) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на голосні -и-, -у-, які зберігаються при дієвідмінюванні, а також похідні від них:
ви-ти (док. завити) | ви-ю | ви-ють |
жи-ти | жив-у | жив-уть |
кри-ти | кри-ю | кри-ють |
ми-ти | ми-ю | ми-ють |
ни-ти | ни-ю | ни-ють |
ши-ти | ши-ю | ши-ють |
чу-ти | чу-ю | чу-ють |
В особових формах дієслів бити, вити (док. звити), лити, пити кореневий голосний и не зберігається: б’ю — б’ють, в’ю — в’ють, ллю — ллють, п’ю — п’ють.
2) Дієслова з основою інфінітива на -і-, що зберігається при дієвідмінюванні:
білі-ти | білі-ю | білі-ють |
жовті-ти | жовті-ю | жовті-ють |
сині-ти | сині-ю | сині-ють |
3) Дієслова з основою інфінітива на -а- не після шиплячого приголосного або після шиплячого, коли це -а- при дієвідмінюванні зберігається; також на -я-:
гна-ти | жен-у | жен-уть |
закиса-ти | закиса-ю | закиса-ють |
міша-ти | міша-ю | міша-ють |
писа-ти | пиш-у | пиш-уть |
сія-ти | сі-ю | сі-ють |
4) Дієслова з основою інфінітива на -ува- (-юва-), які при дієвідмінюванні у формах теперішнього та майбутнього часу дієслів доконаного виду втрачають компонент -ва-:
буд-ува-ти | буд-у-ю | буд-у-ють |
гор-юва-ти | гор-ю-ю | гор-ю-ють |
намал-юва-ти | намал-ю-ю | намал-ю-ють |
Примітка. Від суфікса -ува- (-юва-) слід відрізняти суфікс -ва-, що зберігається в особових формах: бу-ва-ти — бу-ва-ю, бу-ва-ють; відчу-ва-ти — відчу-ва-ю, відчу-ва-ють. Але: ку-ва-ти — ку-ю, пізна-ва-ти — пізна-ю, ста-ва-ти — ста-ю;
5) Дієслова з основою інфінітива на -оло-, -оро-:
поло-ти | пол-ю | пол-ють |
поборо-ти | побор-ю | побор-ють |
6) Дієслова з основою інфінітива на -ну-:
гляну-ти | глян-у | глян-уть |
кину-ти | кин-у | кин-уть |
7) Дієслова з основою інфінітива на приголосний:
нес-ти | нес-у | нес-уть |
пас-ти | пас-у | пас-уть |
тер-ти | тр-у | тр-уть |
8) Дієслова з основою на -ота-:
бульк-ота-ти | булькоч-у | булькоч-уть |
мурк-ота-ти | муркоч-у | муркоч-уть |
9) Окремі дієслова:
жа-ти | жн-у | жн-уть |
іржа-ти | ірж-у | ірж-уть |
реві-ти (й ревти) | рев-у | рев-уть |
сла-ти (= посилати) | шл-ю | шл-ють |
сла-ти (= стелити) | стел-ю | стел-ють |
хоті-ти | хоч-у | хоч-уть |
Примітка. Дієслова, у яких в інфінітиві перед кінцевим р основи виступає е, втрачають його як в особових формах, так і у формах наказового способу: завмер-ти — замр-у, замр-уть, замр-и; тер-ти — тр-у, тр-уть, тр-и; упер-ти — упр-у, упр-уть, упр-и. Але: дер-ти — дер-у, дер-уть, дер-и; жер-ти — жер-у, жер-уть, жер-и.
Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках і віддієслівних іменниках
4. У дієсловах першої дієвідміни відбувається зміна приголосних: г на ж, к на ч, х на ш, з на ж, с на ш, т на ч, ст на щ, ск на щ у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду), якщо така зміна є в першій особі однини: могти — можу, можеш; пекти — печу, печеш; колихати — колишу, колишеш; в’язати — в’яжу, в’яжеш; чесати — чешу, чешеш; хотіти — хочу, хочеш; свистати — свищу, свищеш; полоскати — полощу, полощеш.
5. У дієсловах другої дієвідміни в першій особі однини приголосні д, т, з, с змінюються на дж, ч, ж, ш, а зд, ст — на ждж, щ: водити — воджу, вертіти — верчу, возити — вожу, носити — ношу; їздити — їжджу, вимостити — вимощу.
Примітка. У дієслові бігти й похідних від нього забігти, прибігти та ін., що належать до другої дієвідміни, г змінюється на ж у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду): бігти — біжу, біжиш.
6. Приголосні г, з змінюються на ж; к, т — на ч; с — на ш; д, дз — на дж; ст, ск — на щ:
а) У дієприкметниках перед суфіксом -ен(ий): переможений, вожений, печений, кручений, ношений, збуджений, виїжджений, вимощений, пущений.
б) У похідних дієсловах із суфіксами -ува- та -а: заморожувати, викочувати, виношувати, розкушувати, принаджувати, виїжджувати, вимощувати; походжати, саджати, але заважати, хоч завадити, заваджу.
в) У віддієслівних іменниках перед суфіксом -енн(я): відношення, розходження, розгніждження, спрощення, але перед -інн(я) ці приголосні зберігаються: водіння, возіння, крутіння, носіння.
Примітка 1. Не слід змішувати змінні ж і дж: ж чергується з г, з, а дж чергується з д: напружуюсь, напруження – напруга, вожу – возити; лажу – лазити; воджу – водити; ладжу – ладити; ходжу, розходження – ходити.
Примітка 2. У дієсловах другої дієвідміни після губних перед я, ю з’являється л: куплять, ловлять, ломлять, люблять; куплю, ловлю, ломлю, люблю. Л з’являється також після губних:
а) У дієприкметниках на -ен(ий): зроблений, куплений, розграфлений.
б) У дієприкметниках на -яч(ий): гублячий, роблячий.
в) У дієприслівниках на -ячи: гублячи, люблячи, роблячи.
г) У віддієслівних іменниках перед -енн(я): здешевлення, поглиблення.
Примітка 3. Постфікс -ся (-сь) у дієсловах пишемо разом, причому в третій особі однини перед -ся з’являється -ть: б’ється, ллється, сміюся, смієшся, сміється.
Відмінювання дієслів ДАТИ, ЇСТИ, ВІСТИ (ВІДПОВІСТИ й под.), БУТИ
7. Чотири дієслова: дати, їсти, вісти (яке вживається в сучасній мові тільки з префіксами: відповісти, розповісти та ін.) і бути з усіма похідними від них становлять відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного вину) окрему групу.
1 ос. | дам | їм | відповім |
2 ос. | даси | їси | відповіси |
3 ос. | дасть | їсть | відповість |
1 ос. | дамо | їмо | відповімо |
2 ос. | дасте | їсте | відповісте |
3 ос. | дадуть | їдять | відповідять |
Від дієслова бути вживається тільки форма є (інколи в поетичній мові для першої та третьої особи однини — єсть), що заступає всі інші форми; зрідка вживаються архаїчні форми: для другої особи однини — єси, а для третьої особи множини — суть.
Майбутній час
8. а) Майбутній час дієслів недоконаного виду вживається в таких формах:
1) Особові форми допоміжного дієслова бути — буду, будеш, буде, будемо (рідше будем), будете, будуть + інфінітив: буду писати, будете ходити.
2) Інфінітив + скорочені особові форми колишнього дієслова яти (иму...) – -му, -меш, -ме, -мемо (зрідка -мем), -мете, -муть, що стали дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом: пектиму, пектимеш, пектиме, пектимемо (зрідка пектимем), пектимете, пектимуть.
б) Майбутній час дієслів доконаного виду вживається в таких формах:
1) Префікс + теперішній час: зроблю, напишу.
2) Деякі безпрефіксні дієслова доконаного виду з закінченням теперішнього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії): гримну, ляжу, пущу, стукну.
Минулий і давноминулий час
9. Дієслова минулого часу особових закінчень не мають. Історично форми минулого часу утворилися від дієприкметників, і тому в них зберігаються афікси на позначення роду: -в або нульове закінчення в чол. роді, -ла — в жін. роді, -ло — в середн. роді однини, -ли — у множині всіх родів: брав, ніс, пік; брала, несла, пекла; брало, несло, пекло; брали, несли, пекли.
Давноминулий час дієслова складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бути: ходив був, ходила була, ходили були.
Примітка 1. Про чергування о, е з і в дієсловах віз, ніс та ін. За аналогією до форм віз, ніс, стеріг та ін., у яких о, е чергуються з і, утворилися такі форми, як запріг (від запрягти), ліг (від лягти), де маємо і замість я.
Примітка 2. У ряді дієслів, що мають у формах теперішнього (майбутнього) часу суфіксальне н з особовими закінченнями, відповідний суфікс -ну- у формах інфінітива й минулого часу може випадати. Це буває переважно тоді, коли суфікс -ну- ненаголошений і дієслово не має значення одноразовості. Проте повної послідовності в уживанні інфінітива й минулого часу із суфіксом -ну- або без нього немає: збліднути — зблід, зблідла; посохнути — посохти — посохнув, посох, посохнула, посохла; слабнути — заслабти — заслаб, заслабла; тягнути — тягти — тягнув, тягнула – потяг, тягла.
Примітка 3. Постфікс -ся після суфіксів інфінітива й майбутнього часу може змінюватися на -сь: узятись, узявсь, узялась, узялось, узялись. У формі однини чол. роду минулого часу це буває тільки після приголосного (але: стерігся, обпікся тощо).