Дійсний спосіб

Теперішній час

1. Зразки дієвідмінювання в теперішньому часі:

За такими зразками відмінюються й дієслова доконаного виду в майбутньому часі.

Поділ дієслів за дієвідмінами

2. За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7) становлять окрему групу.

До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють).

До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).

3. При визначенні особових закінчень дієслів треба мати на увазі, що:

Друга дієвідміна

а) Дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и, -і (-ї-) або на -а (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни:

До цієї дієвідміни належать усі дієслова на -отіти: булькотіти, бурмотіти, муркотіти, цокотіти, а також такі дієслова, як боя-тися, стоя-ти (з основою на -я), спа-ти (з основою на -а не після шиплячого), біг-ти (з основою на приголосний).

Перша дієвідміна

б) Усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:

1) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на голосні -и-, -у-, які зберігаються при дієвідмінюванні, а також похідні від них:

В особових формах дієслів бити, вити (док. звити), лити, пити кореневий голосний и не зберігається: б’ю — б’ють, в’ю — в’ють, ллю — ллють, п’ю — п’ють.

2) Дієслова з основою інфінітива на -і-, що зберігається при дієвідмінюванні:

3) Дієслова з основою інфінітива на -а- не після шиплячого приголосного або після шиплячого, коли це -а- при дієвідмінюванні зберігається; також  на -я-:

4) Дієслова з основою інфінітива на -ува- (-юва-), які при дієвідмінюванні у формах теперішнього та майбутнього часу дієслів доконаного виду втрачають компонент -ва-:

Примітка. Від суфікса -ува- (-юва-) слід відрізняти суфікс -ва-, що зберігається в особових формах: бу-ва-ти — бу-ва-ю, бу-ва-ють; відчу-ва-ти — відчу-ва-ю, відчу-ва-ють. Але: ку-ва-ти — ку-ю, пізна-ва-ти — пізна-ю, ста-ва-ти — ста-ю;

5) Дієслова з основою інфінітива на -оло-, -оро-:

6) Дієслова з основою інфінітива на -ну-:

7) Дієслова з основою інфінітива на приголосний:

8) Дієслова з основою на -ота-:

9) Окремі дієслова:

Примітка. Дієслова, у яких в інфінітиві перед кінцевим р основи виступає е, втрачають його як в особових формах, так і у формах наказового способу: завмер-ти — замр-у, замр-уть, замр-и; тер-ти — тр-у, тр-уть, тр-и; упер-ти — упр-у, упр-уть, упр-и. Але: дер-ти — дер-у, дер-уть, дер-и; жер-ти — жер-у, жер-уть, жер-и.

Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках і віддієслівних іменниках

4. У дієсловах першої дієвідміни відбувається зміна приголосних: г на ж, к на ч, х на ш, з на ж, с на ш, т на ч, ст на щ, ск на щ у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду), якщо така зміна є в першій особі однини: могти — можу, можеш; пекти — печу, печеш; колихати — колишу, колишеш; в’язати — в’яжу, в’яжеш; чесати — чешу, чешеш; хотіти — хочу, хочеш; свистати — свищу, свищеш; полоскати — полощу, полощеш.

5. У дієсловах другої дієвідміни в першій особі однини приголосні д, т, з, с змінюються на дж, ч, ж, ш, а зд, ст — на ждж, щ: водити — воджу, вертіти — верчу, возити — вожу, носити — ношу; їздити — їжджу, вимостити — вимощу.

Примітка. У дієслові бігти й похідних від нього забігти, прибігти та ін., що належать до другої дієвідміни, г змінюється на ж у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду): бігти — біжу, біжиш.

6. Приголосні г, з змінюються на ж; к, т — на ч; с — на ш; д, дз — на дж; ст, ск — на щ:

а) У дієприкметниках перед суфіксом -ен(ий): переможений, вожений, печений, кручений, ношений, збуджений, виїжджений, вимощений, пущений.

б) У похідних дієсловах із суфіксами -ува- та -а: заморожувати, викочувати, виношувати, розкушувати, принаджувати, виїжджувати, вимощувати; походжати, саджати, але заважати, хоч завадити, заваджу.

в) У віддієслівних іменниках перед суфіксом -енн(я): відношення, розходження, розгніждження, спрощення, але перед -інн(я) ці приголосні зберігаються: водіння, возіння, крутіння, носіння.

Примітка 1. Не слід змішувати змінні ж і дж: ж чергується з г, з, а дж чергується з д: напружуюсь, напруження – напруга, вожу – возити; лажу – лазити; воджу – водити; ладжу – ладити; ходжу, розходження – ходити.

Примітка 2. У дієсловах другої дієвідміни після губних перед я, ю з’являється л: куплять, ловлять, ломлять, люблять; куплю, ловлю, ломлю, люблю. Л з’являється також після губних:

а) У дієприкметниках на -ен(ий): зроблений, куплений, розграфлений.

б) У дієприкметниках на -яч(ий): гублячий, роблячий.

в) У дієприслівниках на -ячи: гублячи, люблячи, роблячи.

г) У віддієслівних іменниках перед -енн(я): здешевлення, поглиблення.

Примітка 3. Постфікс -ся (-сь) у дієсловах пишемо разом, причому в третій особі однини перед -ся з’являється -ть: б’ється, ллється, сміюся, смієшся, сміється.

Відмінювання дієслів ДАТИ, ЇСТИ, ВІСТИ (ВІДПОВІСТИ й под.), БУТИ

7. Чотири дієслова: дати, їсти, вісти (яке вживається в сучасній мові тільки з префіксами: відповісти, розповісти та ін.) і бути з усіма похідними від них становлять відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного вину) окрему групу.

Від дієслова бути вживається тільки форма є (інколи в поетичній мові для першої та третьої особи однини — єсть), що заступає всі інші форми; зрідка вживаються архаїчні форми: для другої особи однини — єси, а для третьої особи множини — суть.

Майбутній час

8. а) Майбутній час дієслів недоконаного виду вживається в таких формах:

1) Особові форми допоміжного дієслова бути — буду, будеш, буде, будемо (рідше будем), будете, будуть + інфінітив: буду писати, будете ходити.

2) Інфінітив + скорочені особові форми колишнього дієслова яти (иму...) – -му, -меш, -ме, -мемо (зрідка -мем), -мете, -муть, що стали дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом: пектиму, пектимеш, пектиме, пектимемо (зрідка пектимем), пектимете, пектимуть.

б) Майбутній час дієслів доконаного виду вживається в таких формах:

1) Префікс + теперішній час: зроблю, напишу.

2) Деякі безпрефіксні дієслова доконаного виду з закінченням теперішнього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії): гримну, ляжу, пущу, стукну.

Минулий і давноминулий час

9. Дієслова минулого часу особових закінчень не мають. Історично форми минулого часу утворилися від дієприкметників, і тому в них зберігаються афікси на позначення роду: -в або нульове закінчення в чол. роді, -ла — в жін. роді, -ло — в середн. роді однини, -ли — у множині всіх родів: брав, ніс, пік; брала, несла, пекла; брало, несло, пекло; брали, несли, пекли.

Давноминулий час дієслова складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бути: ходив був, ходила була, ходили були.

Примітка 1. Про чергування о, е з і в дієсловах віз, ніс та ін. За аналогією до форм віз, ніс, стеріг та ін., у яких о, е чергуються з і, утворилися такі форми, як запріг (від запрягти), ліг (від лягти), де маємо і замість я.

Примітка 2. У ряді дієслів, що мають у формах теперішнього (майбутнього) часу суфіксальне н з особовими закінченнями, відповідний суфікс -ну- у формах інфінітива й минулого часу може випадати. Це буває переважно тоді, коли суфікс -ну- ненаголошений і дієслово не має значення одноразовості. Проте повної послідовності в уживанні інфінітива й минулого часу із суфіксом -ну- або без нього немає: збліднути — зблід, зблідла; посохнути — посохти — посохнув, посох, посохнула, посохла; слабнути — заслабти — заслаб, заслабла; тягнути — тягти — тягнув, тягнула – потяг, тягла.

Примітка 3. Постфікс -ся після суфіксів інфінітива й майбутнього часу може змінюватися на -сь: узятись, узявсь, узялась, узялось, узялись. У формі однини чол. роду минулого часу це буває тільки після приголосного (але: стерігся, обпікся тощо).