Дієслово. Дійсний спосіб

24933 ПРАВОПИС ЗАКІНЧЕНЬ ВІДМІНЮВАНИХ СЛІВ
Дійсний спосіб
Теперішній час

1. Зразки дієвідмінювання в теперішньому часі:

І дієвідміна

Однина Множина
1 ос. ід-у     кол-ю     чу-ю ід-емо      кол-емо    чу-ємо
2 ос. ід-еш  кол-еш   чу-єш ід-ете       кол-ете     чу-єте
3 ос. ід-е     кол      чу ід-уть      кол-ють    чу-ють
II дієвідміна

Однина Множина
1 ос. робл-ю    бач-у      го-ю роб-имо      бач-имо    го-їмо
2 ос. роб-иш   бач-иш   го-їш роб-ите       бач-ите     го-їте
3 ос. роб-ить  бач-ить   го-їть робл-ять     бач-ать     го-ять

За такими зразками відмінюються й дієслова доконаного виду в майбутньому часі.

Поділ дієслів за дієвідмінами

2. За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7) становлять окрему групу.

До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють).

До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).

3. При визначенні особових закінчень дієслів треба мати на увазі, що:

Друга дієвідміна

а) Дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и, -і (-ї-) або на (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни:

бачи-ти бач-у бач-ать
вари-ти вар-ю вар-ять
дої-ти до-ю до-ять
леті-ти леч-у лет-ять
сиді-ти сидж-у сид-ять
крича-ти крич-у крич-ать

До цієї дієвідміни належать усі дієслова на -отіти: булькотіти, бурмотіти, муркотіти, цокотіти, а також такі дієслова, як боя-тися, стоя-ти (з основою на ), спа-ти (з основою на не після шиплячого), біг-ти (з основою на приголосний).

Перша дієвідміна

б) Усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:

1) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на голосні -и-, -у-, які зберігаються при дієвідмінюванні, а також похідні від них:

ви-ти (док. завити) ви-ю ви-ють
жи-ти жив-у жив-уть
кри-ти кри-ю кри-ють
ми-ти ми-ю ми-ють
ни-ти ни-ю ни-ють
ши-ти ши-ю ши-ють
чу-ти чу-ю чу-ють

В особових формах дієслів бити, вити (док. звити), лити, пити кореневий голосний и не зберігається: б’ю — б’ють, в’ю — в’ють, ллю — ллють, п’ю — п’ють.

2) Дієслова з основою інфінітива на -і-, що зберігається при дієвідмінюванні:

білі-ти білі-ю білі-ють
жовті-ти жовті жовті-ють
сині-ти сині сині-ють

3) Дієслова з основою інфінітива на -а- не після шиплячого приголосного або після шиплячого, коли це -а- при дієвідмінюванні зберігається; також  на -я-:

гна-ти жен-у жен-уть
закиса-ти закиса-ю закиса-ють
міша-ти міша-ю міша-ють
писа-ти пиш-у пиш-уть
сія-ти сі-ю сі-ють

4) Дієслова з основою інфінітива на -ува- (-юва-), які при дієвідмінюванні у формах теперішнього та майбутнього часу дієслів доконаного виду втрачають компонент -ва-:

буд-ува-ти буд-у-ю буд-у-ють
гор-юва-ти гор-ю гор-ю-ють
намал-юва-ти намал-ю намал-ю-ють

Примітка. Від суфікса -ува- (-юва-) слід відрізняти суфікс -ва-, що зберігається в особових формах: бу-ва-ти — бу-ва-ю, бу-ва-ють; відчу-ва-ти — відчу-ва-ю, відчу-ва-ють. Але: ку-ва-ти — ку-ю, пізна-ва-ти — пізна-ю, ста-ва-ти — ста-ю;

5) Дієслова з основою інфінітива на -оло-, -оро-:

поло-ти пол-ю пол-ють
поборо-ти побор-ю побор-ють

6) Дієслова з основою інфінітива на -ну-:

гляну-ти глян-у глян-уть
кину-ти кин кин-уть

7) Дієслова з основою інфінітива на приголосний:

неси нес-у нес-уть
пас-ти пас-у пас-уть
тер-ти тр-у тр-уть

8) Дієслова з основою на -ота-:

бульк-ота-ти булькоч-у булькоч-уть
мурк-ота-ти муркоч-у муркоч-уть

9) Окремі дієслова:

жа-ти жн-у жн-уть
іржа-ти ірж-у ірж-уть
реві-ти (й ревти) рев-у рев-уть
сла-ти (= посилати) шл-ю шл-ють
сла-ти (= стелити) стел-ю стел-ють
хоті-ти хоч-у хоч-уть

Примітка. Дієслова, у яких в інфінітиві перед кінцевим р основи виступає е, втрачають його як в особових формах, так і у формах наказового способу: завмер-ти — замр-у, замр-уть, замр-и; тер-ти — тр-у, тр-уть, тр-и; упер-ти — упр-у, упр-уть, упр-и. Але: дер-ти — дер-у, дер-уть, дер-и; жер-ти — жер-у, жер-уть, жер-и.

Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках і віддієслівних іменниках

4. У дієсловах першої дієвідміни відбувається зміна приголосних: г на ж, к на ч, х на ш, з на ж, с на ш, т на ч, ст на щ, ск на щ у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду), якщо така зміна є в першій особі однини: могти — можу, можеш; пекти — печу, печеш; колихати — колишу, колишеш; в’язати — в’яжу, в’яжеш; чесати — чешу, чешеш; хотіти — хочу, хочеш; свистати — свищу, свищеш; полоскати — полощу, полощеш.

5. У дієсловах другої дієвідміни в першій особі однини приголосні д, т, з, с змінюються на дж, ч, ж, ш, а зд, ст — на ждж, щ: водити — воджу, вертіти — верчу, возити — вожу, носити — ношу; їздити — їжджу, вимостити — вимощу.

Примітка. У дієслові бігти й похідних від нього забігти, прибігти та ін., що належать до другої дієвідміни, г змінюється на ж у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду): бігти — біжу, біжиш.

6. Приголосні г, з змінюються на ж; к, т — на ч; с — на ш; д, дз — на дж; ст, ск — на щ:

а) У дієприкметниках перед суфіксом -ен(ий): переможений, вожений, печений, кручений, ношений, збуджений, виїжджений, вимощений, пущений.

б) У похідних дієсловах із суфіксами -ува- та : заморожувати, викочувати, виношувати, розкушувати, принаджувати, виїжджувати, вимощувати; походжати, саджати, але заважати, хоч завадити, заваджу.

в) У віддієслівних іменниках перед суфіксом -енн(я): відношення, розходження, розгніждження, спрощення, але перед -інн(я) ці приголосні зберігаються: водіння, возіння, крутіння, носіння.

Примітка 1. Не слід змішувати змінні ж і дж: ж чергується з г, з, а дж чергується з д: напружуюсь, напруження – напруга, вожу – возити; лажу – лазити; воджу – водити; ладжу – ладити; ходжу, розходження – ходити.

Примітка 2. У дієсловах другої дієвідміни після губних перед я, ю з’являється л: куплять, ловлять, ломлять, люблять; куплю, ловлю, ломлю, люблю. Л з’являється також після губних:

а) У дієприкметниках на -ен(ий): зроблений, куплений, розграфлений.

б) У дієприкметниках на -яч(ий): гублячий, роблячий.

в) У дієприслівниках на -ячи: гублячи, люблячи, роблячи.

г) У віддієслівних іменниках перед -енн(я): здешевлення, поглиблення.

Примітка 3. Постфікс -ся (-сь) у дієсловах пишемо разом, причому в третій особі однини перед -ся з’являється -ть: б’ється, ллється, сміюся, смієшся, сміється.

Відмінювання дієслів ДАТИ, ЇСТИ, ВІСТИ (ВІДПОВІСТИ й под.), БУТИ

7. Чотири дієслова: дати, їсти, вісти (яке вживається в сучасній мові тільки з префіксами: відповісти, розповісти та ін.) і бути з усіма похідними від них становлять відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного вину) окрему групу.

Однина
1 ос. дам їм відповім
2 ос. даси їси відповіси
3 ос. дасть їсть відповість
Множина
1 ос. дамо їмо відповімо
2 ос. дасте їсте відповісте
3 ос. дадуть їдять відповідять

Від дієслова бути вживається тільки форма є (інколи в поетичній мові для першої та третьої особи однини — єсть), що заступає всі інші форми; зрідка вживаються архаїчні форми: для другої особи однини — єси, а для третьої особи множини — суть.

Майбутній час

8. а) Майбутній час дієслів недоконаного виду вживається в таких формах:

1) Особові форми допоміжного дієслова бути — буду, будеш, буде, будемо (рідше будем), будете, будуть + інфінітив: буду писати, будете ходити.

2) Інфінітив + скорочені особові форми колишнього дієслова яти (иму...) – -му, -меш, -ме, -мемо (зрідка -мем), -мете, -муть, що стали дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом: пектиму, пектимеш, пектиме, пектимемо (зрідка пектимем), пектимете, пектимуть.

б) Майбутній час дієслів доконаного виду вживається в таких формах:

1) Префікс + теперішній час: зроблю, напишу.

2) Деякі безпрефіксні дієслова доконаного виду з закінченням теперішнього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії): гримну, ляжу, пущу, стукну.

Минулий і давноминулий час

9. Дієслова минулого часу особових закінчень не мають. Історично форми минулого часу утворилися від дієприкметників, і тому в них зберігаються афікси на позначення роду: або нульове закінчення в чол. роді, -ла — в жін. роді, -ло — в середн. роді однини, -ли — у множині всіх родів: брав, ніс, пік; брала, несла, пекла; брало, несло, пекло; брали, несли, пекли.

Давноминулий час дієслова складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бути: ходив був, ходила була, ходили були.

Примітка 1. Про чергування о, е з і в дієсловах віз, ніс та ін. За аналогією до форм віз, ніс, стеріг та ін., у яких о, е чергуються з і, утворилися такі форми, як запріг (від запрягти), ліг (від лягти), де маємо і замість я.

Примітка 2. У ряді дієслів, що мають у формах теперішнього (майбутнього) часу суфіксальне н з особовими закінченнями, відповідний суфікс -ну- у формах інфінітива й минулого часу може випадати. Це буває переважно тоді, коли суфікс -ну- ненаголошений і дієслово не має значення одноразовості. Проте повної послідовності в уживанні інфінітива й минулого часу із суфіксом -ну- або без нього немає: збліднути — зблід, зблідла; посохнути — посохти — посохнув, посох, посохнула, посохла; слабнути — заслабти — заслаб, заслабла; тягнути — тягти — тягнув, тягнула – потяг, тягла.

Примітка 3. Постфікс -ся після суфіксів інфінітива й майбутнього часу може змінюватися на -сь: узятись, узявсь, узялась, узялось, узялись. У формі однини чол. роду минулого часу це буває тільки після приголосного (але: стерігся, обпікся тощо).

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

мова, дієслово, Palitra, Українська, правопис 2007

Схожі матеріали